У зв’язку з пандемією COVID-19 набуває актуальності правило – залишатися вдома. Втім, навіть у вимушеній самоізоляції кожен здатен наповнити життя яскравими позитивними фарбами та зробити для себе чимало нових відкриттів. Сьогодні мережа інтернет надає можливість дізнаватися про речі, які раніше були не відомі, або розкрити для себе теми, на які раніше просто бракувало часу. Покровський історичний музей надав шанувальникам прекрасного таку можливість і запросив їх оглянути виставку керамічних виробів з фондового зібрання.
З найдавніших часів і аж до наших днів керамічні вироби займають одне з провідних місць в декоративно-ужитковому мистецтві всіх народів світу. У музеях різних країн зберігається чимало шедеврів керамічної майстерності. Від примітивного посуду, виліпленому вручну і обпаленому на багатті, до виробів, що виготовляються на основі останніх досягнень сучасної науки; від грубої цегли до тонкого прозорого фарфору – такий шлях розвитку кераміки.
Люди завжди хотіли, щоб речі, які оточують їх, були гарними та естетично досконалими. Тому особливе місце в світі кераміки займають статуетки.
Фондова колекція Покровського історичного музею налічує близько 70-ти статуеток, основну частину якої становлять фаянсові статуетки Полонського художнього заводу кераміки. Полонський завод художньої кераміки є одним з найстаріших на Україні, а його високохудожня продукція отримала всесвітнє визнання.
Формування колекції почалося у 70-х роках XX століття, але значна її частина поповнилася в період незалежності України і продовжує поповнюватися й сьогодні. Статуетки вражають своєю різноманітністю, яскравістю емалі, технікою виконання, майстерною досконалістю і навіть широкою географією, бо вони виготовлялися в різних регіонах України. Це Харківська, Дніпропетровська, Полтавська, Хмельницька області.
Історична довідка:
Полонський район здавна був найбагатшим глиняним родовищем. У 1895 році на цьому благодатному ґрунті місцевий комерсант Мойсей Бричкин заснував виробництво з виготовлення фарфорових виробів. Він купив у цьому районі невеликий малоприбутковий завод, перебудував його і з ентузіазмом взявся за нову справу. М. Бричкин був людиною всебічно обдарованою і творчою, чудовим підприємцем і бачив великі перспективи свого підприємства. Спочатку підприємство займалося виготовленням різних за формою квіткових кашпо, розписаних східним орнаментом, письмових приладів і статуеток. Зразком для майстрів завжди слугував мейсенський фарфор. Намагаючись хоч трохи наблизитися до свого ідеалу, вони намагалися повторити пишний орнамент декору і приклеювали до вже готових форм квіти, гірлянди і фігурки, виконані заздалегідь. Однак самобутній і національний характер виробів простежувався у всьому: в особливостях сировини, в кольорових відтінках глини, в декоративному розписі. Бричкин роз’їжджав по місцевих волинських і Полонських ярмарках в пошуках зразків яскравих народних іграшок, щоб зберегти місцевий колорит.
Під час Першої світової війни життя на заводі завмерло. У 20-і роки виробництво порцеляни було відновлено. Новий етап у розвитку цієї справи привів до створення вільної артілі майстрів «Керамік», що проіснувала до 1956 року.
Після 1935 року артіль стала обзаводитися новим обладнанням, що дозволило випускати продукцію ще більш високої якості. Наступні роки війни і окупації обмежили роботу підприємства. З початку 1946 року з’явилися деякі труднощі через застаріле обладнання, виробництво було нерентабельним. Тільки на початку 50-х років з частковим оновленням техніки становище стало змінюватися в кращий бік.
У 1956 році підприємство перейшло у відання держави і було перейменовано в Полонський завод художньої кераміки.
Повна реконструкція заводу на початку 1960-х років вивела підприємство на новий рівень розвитку, що не могло не позначитися на якості та різноманітності художньої продукції. З приходом нових професійних художників з’явилася галерея яскравих, виразних персонажів, виконаних в техніці підглазурового розпису.