Напередодні Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні́ ми згадуємо найбільш резонансні, трагічні та героїчні події Другої світової, що відбувалися на території Східної України.
Почнемо з Харківської операції 1942 року, коли перемога під Москвою та успіхи у розбудові Робітничо-Селянської Червоної Армії запаморочили голови радянському військовому керівництву, що призвело до виникнення нездійсненного плану «досягнення перемоги 1942 р.».
У результаті січневих боїв 1942 року на Харківщині утворився Барвінківський виступ, який включав два плацдарми за Сіверським Дінцем — у районі Старого Салтова і південніше Змієва. Виступ глибоко врізався в німецьку оборону, але у його основі, в районі Ізюма, було вузьке горло, на півночі окупанти нависали з Балаклії, а з півдня зі Слов’янська. На той час сили Червоної Армії на харківській ділянці фронту становили 640 тисяч солдатів і офіцерів та 1200 танків. Операція тривала з 12 до 31 травня.
Упродовж перших декількох днів радянське північне угруповання «прогризло» оборону німців на декілька кілометрів. У цілому здолавши 13 травня головну німецьку смугу оборони і вийшовши до висот навколо Харкова зі сходу, 21-ша, 28-ма, 38-ма армії Південно-Західного фронту прорвали оборону противника північніше і південніше міста. 17 травня німці стали проривати фронт біля основи Барвінківського виступу: з району Змієва на півночі й Слов’янська — на півдні. Контрудар 3-ї і 23-ї німецьких танкових дивізій змусив війська Д. Рябишева і К. Москаленка перейти до оборони, і наступ забуксував. Спробами прорвати німецьку оборону по річці Харків радянські генерали вкрай знекровили свої війська, але обійти Харків або увірватися в місто не змогли, а після катастрофи південного угруповання були змушені просто відійти на колишні позиції.
До 18 травня ситуація різко погіршилася. Начальник Генерального штабу Василевський запропонував припинити наступ і вивести з Барвінківського виступу 6-ту, 9-ту, 57-ту армії і групу генерала Бобкина. Своєї черги одіозний маршал Тимошенко доповів Сталіну, що ця небезпека перебільшена, і війська продовжили наступ. Німці розгорнули свої війська на захід, взяли Лозову і 22 травня оточили залишки 57-ї армії. У результаті до 23 травня вони замкнули кільце оточення, і все угруповання виявилося в «котлі».
«Основні сили головним чином прорвалися 27-28 травня. 29 травня і пізніше виходили тільки невеликі групи і одинаки. Умови переправи через Донець були надзвичайно важкі. Чомусь з боку наших частин і командування, розташованих на протилежному березі, ніяких заходів з надання допомоги вжито не було, — писав у своїй доповіді про цей прорив начальник оперативного відділу штабу 57-ї армії полковник Смирнов. – Підходили до Сіверського Дінця загони, багато з технікою, але вогневої підтримки не отримали. Переправи на річці побудовано не було, у зв’язку з чим багато бійців і командирів загинули, перепливаючи річку. Підтримки авіації також не було».
За 17 днів, в результаті провальної операції, загальні втрати радянських військ становили 277 190 військовослужбовців, з них 170 958 убитими, зниклими безвісти або захопленими у полон та 106 232 поранених. Це, в середньому, близько 15 000 бійців вбитими за день! Німецькі втрати були напрочуд невеликими – до 20 тис. убитих і поранених, ймовірно, кілька десятків знищених танків, до 50 літаків. Харківська операція 1942 року, або «Барвінківський котел», стала однією з найбільш кровопролитних битв на східному фронті Другої світової війни. Крім того, це була одна з найбільш «законспірованих» військових операцій СРСР через особистий наказ Й. Сталіна, а воєначальники, відповідальні за загибель чверті мільйона наших воїнів під Харковом у травні 1942-го (Тимошенко, Баграмян, Хрущов), спокійно дожили до старості зі всіма почестями. Навіть поверхнево ознайомившись з моторошними, кривавими сторінками цієї війни, дуже дико чути від північних сусідів їх заклик «Можем повторить». Що ви можете повторити, чверть мільйона жертв за два тижні?! Моя особиста думка така, люди, що жадають повторення вищезазначених подій, людьми можуть вважатися дуже відносно.
Роман БАЛАБОЙКО