Магія рукоділля: як майстриня-патрульна створює незабутні вишиванкові вироби

0
27

Розглядати всі чудові роботи майстрині можна годинами. Це й не дивно, адже у Катерини Пшеничної, яка не розлучається з вишивкою вже 11 років, понад три десятки картин. І у кожній – теплота рук і добра душа вишивальниці.

 

 

У батальйоні патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов’янськ Катерина – старший інспектор з організаційно-аналітичної роботи – працює над збором, узагальненням, аналізом даних роботи поліції. Виходить, що на службі жінка зводить цифри, а вдома у вільний час – стежки. Робить те й інше дуже добре.

Майстриня каже, що вишивати може будь-де і коли: в обідню перерву, в черзі в лікарні, на пляжі, коли дивиться телевізор, в електропотязі по дорозі на роботу.

А знайомство з цим видом рукоділля відбулося, коли жінка була вперше при надії:

“Коли я була вагітна донькою, мені до рук потрапив жіночий журнал, де я побачила схему для вишивки кухонного годинника. Я пішла в магазин, купила канву, спеціальну голку, та на око підібрала кольори ниток. Ось так виникла моя перша робота. Потім народилася моя донечка, я закінчувала університет, пішла працювати, і все якось не було часу навіть думати про вишивку. Так пройшло декілька років. Все змінив переїзд на нове місце мешкання. Кожного дня дорогою додому, я проходила повз невеличку крамничку з великими скляними вітринами, де продавали товари для рукоділля. Продавчиня цього магазину теж вишивала та виставляла на вітринах свої чудові роботи. Я милувалася ними щодня! І я вирішила: “Я теж повинна щось вишити!”. Шукала в інтернеті схеми, купувала в крамниці нитки та тканину, намагалась вишивати, але починала роботу, робила декілька хрестиків та полишала. І ось я завагітніла сином, мені в око впала схема – силует маленької дитини на чорному фоні. Мріяла, як піду в декрет та буду вишивати свого малюка. Але перші хрестики я зробила з переймами, коли вже потрапила в пологовий будинок. Та дошила цю картину, коли вже сину було пів року. І це була перша робота, яку я оформила в рамку. Це моя найулюбленіша картина, яка асоціюється з моїм сином. Коли він був маленький, показував на картину і казав сам на себе: “То Нікітка!”.

У 2016 році, коли Катерина почала служити у патрульній поліції, її чоловік потрапив на східний кордон – Роман пішов боронити Україну. Наступні півтора року вона жила немов на пороховій бочці.

“Мені прийшлося лише працювати, молитися, чекати та вишивати. Спочатку я вишила ікону бісером “Святого Романа”. Потім я пригадала повір’я: “Як вишитий рушник оберігав хату, то сорочка оберігала людину від поганих людей, не добрих очей, заздрісних дум. Вишивка ніби нейтралізувала “недобрий погляд” чи “зле” око. Тому була оберегом людини. Сорочка вишита і подарована на добро, на хороше життя, буде оберігати людину. Починали вишивати сорочку, коли чекали когось із далекої дороги, щоб та людина швидше повернулась”.

Так у Катерини з’явилась ідея вишити сорочку чоловіку: “І коли я вже почала вишивати, в голові з’явилась думка, ми обов’язково повінчаємося, коли я її дошию”.

Робота над чоловіковою вишиванкою була складна та довга. Катерині знадобилося майже два з половиною роки, щоб закінчити її.

“І ви не повірите, через пару днів після закінчення вишиванки мені зателефонував товариш, який служив з моїм чоловіком, і запитав: “Ну що ви вінчатися ще не передумали? Святий отче вас чекає!” Ось такі чудеса теж бувають!”.

Так і сталося. Подружжя взяло шлюб перед Богом, а Роман був якраз у тій самій вишиванці, яку зробила йому дружина.

Зараз майстриня вишиває картину, яка називається “Янголи”. На ній зображені дві дитини в костюмах янголят. Улюбленій справі Катерина намагається приділяти щодня одну-дві години, але буває так, що за голку вона не береться зо два тижні. Такі моменти називає творчою кризою.

“Що я буду вишивати, залежить від того, для кого ця вишивка, як я уявляю цю людину, що я хочу їй побажати або сказати. Починаючи вишивати для себе, я спираюся на свій настрій та внутрішній стан, чого бажає моя душа на цей час. Тому я не можу сказати, що саме я люблю вишивати найбільше. Бувають такі моменти, коли я годинами можу розглядати схеми, а потім: “Хочу вишити це!”.

Ось така вона, натура творчої людини!

Прес-служба батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов’янськ

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут