Бахмут – одне з унікальних, хоч і невеликих міст Донеччини. Точна дата заснування не відома. Але місцеві краєзнавці вважають роком заснування Бахмута 1571-й. Саме цим роком у московських літописах датована згадка про Бахмутську сторожу.
Справжньому розвитку Бахмутчини сприяв видобуток солі. Коли запорізькі козаки знайшли в цих місцях соляні озера та монополізували солеварні. У Бахмуті навіть стоїть меморіал козаку з сіллю.
Дехто вважає, що сіль почали тут варити дончаки, і це теж недалеко від правди. Адже у ті часи просто не існувало видимої різниці між козаками Дону й Дніпра. Розмежування почалося вже після поразки повстання Кіндрата Булавіна
1707-1708 років.
Із середньовіччя з Бахмута простим шляхом сунули каравани возів. Бахмутська сіль продавалася на ярмарках. Щороку в місті проводилося 3 ярмарки. Оборот кожної становив 78 тисяч рублів сріблом, що було втричі більше, ніж у середньому по губернії.
Ярмарки в Бахмуті були приурочені до церковних свят. Основним із них був Петропавлівський, що проводився наприкінці червня.
З 1920-го по 25-й рік Бахмут взагалі був центром Донецької губернії. Причому на той час, губернія включала не тільки нинішні Донецьку й Луганську області, а ще й добрячий шмат Ростовської, зокрема Таганрозький і Шахтинський округи.
1950 році в місті запрацював завод шампанських вин, який зберігає свою продукцію в підземних гіпсових виробітках. Ігристі вина тут виробляють класичним пляшковим способом. Завод є лауреатом багатьох нагород міжнародних конкурсів виноробів.
В одній із підземних галерей мешканці Бахмута створили історичний меморіал – Стіну плачу на честь трьох тисяч мирних жителів, в основному євреїв, які стали жертвами Голокосту під час нацистської окупації в січні 1942 року.
У 2014 році на початку російсько-української місто було окуповано проросійськими бойовиками. Невдовзі прийшло визволення, яке забезпечили Збройні сили України. На сьогодні Бахмут розвивається і живе мирним життям.
