Леонід Биков – український актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист. Народний артист УРСР. У його творчій біографії близько трьох десятків акторських ролей. Плюс роботи з озвучення картин, 7 фільмів, які Биков зрежисував, і ще 4, до яких написав сценарії.
Кожна кінострічка, в титрах якої було ім’я Леоніда Федоровича, набувала всесоюзноï популярності і ставала вітчизняною класикою. І в усіх фільмах Леонід Биков показував свою любов до України.
Режисер і сценарист Леонид Биков народився в селі Знам’янці, розташованому в Донецькій області. Батьки – Федор Іванович і Зінаїда Панкратівна – потомствені робочі. Коли хлопчикові було 10 років, сім’я переїхала в селище Прокатників на околиці Краматорська, де і провів юність Леонід.
Від самого дитинства у Леоніда було два захоплення – це театр і небо. Так, Биков мріяв стати льотчиком, він намагався вступити до вишу, але подав несправжні документи. Він додав до свого віку два роки, але обман був розкритий. Потім Леонід повторив спробу і був зарахований в Ленінградську 2-у спецшколу для льотчиків, але ще до початку навчання перестав бути курсантом, бо з закінченням війни навчальний заклад розформували. І він повернувся до своєї мрії про театр, вступив до Харківського театрального інституту.
Після закінчення якого Леонід Биков 9 років виходив на сцену Харківського академічного українського театру імені Шевченка. Дебютною й відразу дуже яскравою була роль стиляги в комедії “Вулиця трьох солов’їв”.
У 1960 році Биков їде на запрошення студії Ленфільм, де починається його час як кіноактора. Згодом він погоджується змінити місце проживання і їде в столицю України. Там стає провідним актором і режисером Кіностудії імені Довженка, а також пише сценарії для сатиричного кіножурналу “Фітіль”.
Дуже високо була оцінена військова кіноповість «Добровольці», що представляє собою епопею у віршах про життя комсомольців, в тому числі героя Бикова – Альоші Акишина.
Ще більшу популярність йому принесла картина “Альошкіна любов”, в якій він продемонстрував талант актора-романтика, створивши образ інтелігентного, наївного геолога, з душею закоханого Ромео.
У 1964 році Биков пробує себе і в режисурі. Перший досвід на цьому терені – короткометражка “Як мотузочок не в’ється”. Стрічку не помітили ні глядачі, ні критики, але це автора не зупинило.
У комедії “Зайчик” він зміг об’єднати легкість розважального жанру з філософськими питаннями про моральність і порядність, таким чином створивши дуже сильну кінокартину.
Найбільший успіх Леоніда Бикова очікував в 70-ті роки. Спочатку на весь Радянський Союз прогриміла військова драма “В бій ідуть одні старі”, знята за його власним сценарієм, а пізніше – ще одна військова стрічка “Ати-бати, йшли солдати”.
Хочеться додати, що Леонід Биков був дуже добрим, але вимогливим майстром. Він завжди проводив кастинг на ролі самотужки, як і пісні і постановки він писав сам. Мистецтво Бикова відзначалося ліризмом, м’яким гумором, гуманізмом та добротою, його героями були люди душевні, інтелігентні, мужні й принципові.
Він був дуже толерантною особою тому військова драма «В бій йдуть одні старі», яка стала найпопулярнішою картиною Бикова, знята як музичний фільм, тому нестачі в піснях в його головній кінострічці не було. Музичний формат картини грамотно переплетений зі сценарієм: Биков зіграв роль капітана ескадрильї, яку прозвали співаючої.
11 квітня 1979 року Леонід Биков повертався з дачі на машині. І на трасі Мінськ – Київ, біля селища Димер, потрапив в автомобільну катастрофу. Актор хотів обігнати трактор і, виїхавши на зустрічну смугу, влетів у вантажівку. Отримані при зіткненні травми і стали причиною смерті. На момент загибелі знаменитому артисту було всього 50 років.
