Трагедія людства, що сталася на українській землі, якій і досі присвячують книги, музичні твори та фільми. Рівно 80 років тому, у вересні почалися розстріли євреїв та ромів у Києві, в урочищі Бабин Яр. Там нацисти вбили понад 100 тисяч людей, серед яких були й діти.
24 вересня 41 року на Хрещатику партизани почали підривати будинки, у яких розташовувалися представники окупаційної влади. Знищили близько тисячі великих житлових і адміністративних будівель. Нацисти звинувачували у цьому євреїв. 27—28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з’явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами: “Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з’явитися в понеділок 29 вересня до 8 години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища)”.
Щоправда, перший розстріл у Бабиному Яру відбувся 27 вересня 1941 року, коли вбили 752 пацієнти психіатричної лікарні імені Івана Павлова. Заклад розташовувався безпосередньо біля Яру.
Звичайні ж мешканці брали із собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг і білизну. Тоді їм казали, що після санітарної обробки їх переправлять в безпечні місця. Тим, хто не виконає розпорядження погрожували смертю.
Натовп людей рухався з різних районів міста, зливався в єдиний потік на вулиці Мельникова. У і її кінці організували «заставу», за якою розгорнули похідну канцелярію. Почергово від натовпу відділяли 30—40 осіб і під конвоєм вели начебто «реєструватися». Ті речі, які кожен взяв із собою – відбирали. Потім примушували роздягатися і через проходи в насипі виводили до краю яру, на протилежному боці якого на спеціально обладнаній дерев’яній платформі вже сидів кулеметник.
Поліцаї заганяли палицями людей під вогонь кулемета, не даючи їм навіть зрозуміти, що відбувається. Тоді всі звуки злилися в один: плач зневірених людей, крики поліцаїв, благання про допомогу та молитви. Аби заглушити ридання та звуки кулеметної черги, вмикали мелодії вальсів з гучномовців, а над яром спеціально кружляв літак.
Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до визволення Києва від окупації. За різними даними – загальна кількість розстріляних у Бабиному Яру — приблизно від 70 000 до 150 000 тисяч осіб. Чимало євреїв добровільно не пішли до Бабиного Яру, переховуючись у знайомих. На початку жовтня окупанти влаштували масовий обхід квартир. Тих, кого знаходили, вантажівками доправляли до Яру і вбивали. Нині відомо, що лише за перші два дні 29 та 30 вересня 1941 там розстріляли майже 34 000 євреїв.
Нині ж У Бабиному Яру та поблизу нього встановлено 25 пам’ятників. Займаються і облаштуванням меморіального комплексу. Його планують повністю добудувати впродовж кількох років. Він вміщуватиме в собі багато місць пам’яті. Цьогоріч до роковин представлять два нових об’єкти на території урочища – “Кришталеву стіну плачу” та “Курган пам’яті” – конструкцію асиметричної форми, які ніби пливе у повітрі, буде відтворювати ландшафт яру і реконструювати ключові події. Навесні там вже з’явилася символічна синагога під назвою «Місце для роздумів» – унікальна споруда, авторства швейцарського архітектора Мануеля Герца. Споруда заввишки 11 метрів відкривається та закривається за допомогою спеціальних механізмів. Вона прикрашена візерунками і текстами молитов. Стеля – у вигляді карти зоряного неба, що відтворює положення зірок 29 вересня 1941 року – у перший день масових розстрілів у Бабиному Яру.
Зокрема, у зв’язку з 80-ми роковинами трагедії Бабиного Яру очікується візит до України президентів Німеччини, Ізраїлю та Албанії. Небайдужі ж громадяни наприкінці вересня та на початку жовтня з року в рік продовжують нести квіти до меморіалів та пам’ятників по всій країні, мовчки склоняють голови на знак пам’яті.