День боротьби зі СНІДом проголошено Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) та вперше відзначено 1 грудня 1988 року.

Основною метою заходу є привернення уваги до проблеми поширення вірусу імунодефіциту людини, підвищення рівня обізнаності населення про захворювання на СНІД, його профілактику та заклик до соціальної терпимості стосовно хворих на СНІД. З 1991 року офіційним символом боротьби зі СНІДОМ стала червона стрічка.

Незважаючи на те, що збудник СНІДу був відкритий ще у 1983 році через високу мінливість вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) створити вакцину проти СНІДу поки що не вдалося.

Важливо знати

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, що призводить до захворювання на СНІД. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) вражає імунну систему і послаблює системи контролю і захисту людей від інфекцій і деяких типів раку. Вірус руйнує і послаблює функцію імунних клітин, тому у інфікованих людей поступово розвивається імунодефіцит. Імунна функція зазвичай вимірюється кількістю клітин CD4. Імунодефіцит призводить до підвищеної чутливості до широкого ряду інфекцій і хвороб, яким можуть протистояти люди із здоровими імунними системами.

Найпізнішою стадією ВІЛ-інфекції є Синдром набутого імунодефіциту (СНІД), який у різних людей може розвинутися через 2-15 років. Для СНІДУ характерний розвиток деяких типів раку, інфекцій або інших важких клінічних проявів.

Статистика

За даними ВООЗ, на сьогодні, ВІЛ забрав більше 35 мільйонів людських життів і залишається однією з основних проблем глобальної громадської охорони здоров’я. У 2015 році у світі налічувалося близько 36,7 мільйонів людей з ВІЛ-інфекцією. На сьогодні носії ВІЛ-інфекції є у країнах усіх континентів і її поширення в світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу.

Україна займає одне з перших місць в Європі щодо темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції. За даними Міністерства охорони здоров’я України станом на 01.10.2016 року в Україні на обліку в закладах охорони зареєстровано близько 133 тис. ВІЛ-інфікованих осіб та майже 38 тис. хворих на СНІД, але за підрахунками експертів про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих.

Серед регіонів України Київ займає четверте місце за кількістю ВІЛ-інфікованих на 100 тис. населення. Станом на 01.10.2016 року у столиці зареєстровано більше 12 тис. ВІЛ-інфікованих осіб та близько 3 тис. хворих на СНІД. За статистикою головними шляхами інфікування ВІЛ в Україні є незахищені статеві стосунки, вживання ін’єкційних наркотиків, а також зараження дітей від ВІЛ-позитивних матерів.

Ознаки і симптоми

Симптоми ВІЛ варіюються залежно від стадії інфекції. Упродовж декількох перших місяців люди з ВІЛ, як правило, найбільш заразні, але багато хто з них дізнається про свій статус лише на пізніших стадіях. Упродовж декількох перших тижнів після інфікування у людей може не з’являтися ніяких симптомів або розвинутися грипоподібна хвороба.

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших – цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. Період, що проходить від часу інфікування до формування антитіл до ВІЛ, називають «сероконверсіонним або діагностичним вікном».

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків і т.ін.). В здоровому організмі їх кількість становить 1000 в мл. крові. Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герметична інфекція (насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз.

Форми поведінки і умови, що підвищують ризик зараження людей ВІЛ:

  • незахищений статевий акт;
  • наявність іншої інфекції, що передається статевим шляхом, такий як сифіліс, герпес, хламідіоз, гонорея і бактерійний вагіноз;
  • спільне користування зараженими голками, шприцами і іншим ін’єкційним устаткуванням і розчинами наркотиків при вживанні ін’єкційних наркотиків;
  • небезпечні ін’єкції, переливання крові, медичні процедури, що включають нестерильні розрізи або проколювання;
  • випадкові травми від уколу голкою, у тому числі серед працівників охорони здоровя.

ВІЛ передається:

  • Через кров – при потрапляння крові чи інших біологічних рідин, що містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко) від ВІЛ-інфікованої особи до здорової людини. Найчастіше цей шлях реалізується при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами.
  • Статевим шляхом – підчас незахищених статевих стосунків.
  • Внаслідок передачі вірусу від інфікованої ВІЛ матері до її дитини під час вагітності, пологів та годуванні груддю. Ризик інфікування зростає під час годування дитини груддю, при важкому перебігу хвороби у матері та складних пологах.

ВІЛ не передається:

  • При спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні.
  • У лазні та сауні.
  • Підчас поцілунків.
  • Обіймах та рукостисканні.
  • При чханні та кашлі.
  • Через поручні, дверні ручки, столи, стільці.
  • При укусах комарів чи інших комах.

Діагностика ВІЛ

Віл-інфекцію часто діагностують за допомогою діагностичних експрес-тестів (ДЭТ), які виявляють наявність або відсутність антитіл до ВІЛ. У більшості випадків результати тестів можна отримати того ж дня; це важливо для постановки діагнозу того ж дня і надання раннього лікування і відходу.

Ліків, що виліковують від Віл-інфекції, немає. Проте завдяки ефективному лікуванню антиретровірусними препаратами (АРВ) вірус можна контролювати і запобігати його передачі, що дозволяє людям з ВІЛ і тим, хто піддається значному ризику мати здорове і продуктивне життя.

Доступність для всіх верств населення міста консультативних та діагностичних послуг з ВІЛ/СНІД забезпечує мережа кабінетів «Довіра», до яких щорічно звертаються близько 60 тис. громадян.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут