«Коли в людині є народ, тоді вона уже людина…» – ці слова належать видатній поетесі сучасності Ліні Костенко, яка сьогодні святкує свій 93-й день народження.
Вона народилась в місті Ржищів на Київщині у вчительській родині. Коли маленькій Ліні було шість років, батьки забрали її до Києва, де вона навчалася у школі на Трухановому острові.
Дитинство поетеси пройшло в роки Другої світової. Вона мало розповідає про це, але в поезіях можна зустріти рядки про “балетну школу” замінованого поля та “дитинство, вбите на війні”.
Ліна Костенко є авторкою понад 15 поетичних збірок, найвідоміших в Україні романів у віршах. Усе своє життя письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї.
За підтримку дисидентського руху твори поетеси не друкували аж 16 років. Попри це вона продовжувала писати, хоч і “в шухляду”.
Поезія Ліни Костенко сповнена любові до своєї Батьківщини і свого народу, і водночас – тривоги за подальшу долю України, яка є невід’ємною частиною цивілізованого світу. Саме цих почуттів сповнені рядки:
«І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви».
Ліна Костенко – незаперечний моральний авторитет для українців, і за свій вік вона жодного разу не заплямувала себе компромісами з нечесною владою. Сила волі та незламність письменниці вражають.
Її твори – завжди актуальні та пронизливі. І вони нікого не залишають байдужими.