Психологи Гуманітарної місії Проліска часто спілкуються з внутрішньо переміщеними особами, серед яких зустрічаються неординарні, творчі люди. Прикладом такої особистості є пані Світлана, якій довелося у свої 44 роки переїхати із Донецької області до селища Теплик Вінницької області Гайсинського району. Син залишився у рідному Покровську розбирати завали після прильотів ворожих снарядів, він працює в ДСНС.
Жінка якийсь час оговтувалась від жаху війни, у голові крутилися думки про швидке повернення додому, але цього не відбулося. Треба було щось робити, аби наближати перемогу нашої армії. Світлана, не знайшовши роботу, пригадала, що колись давно бабуся навчила її в’язати гачком. Вона розпочала в’язати іграшки для дітей. Це була гарна ідея. Спочатку жінка об’єднала навколо себе дітей ВПО, яких навчила своєму ремеслу, потім звернулася у Будинок творчості з ініціативою створити гурток в’язання. Жінку підтримали у цій справі. Зараз разом з майстринею із задоволенням в’яжуть іграшки, сердечка для ЗСУ понад 50 дітей різного віку.
Світлана зі своїми вихованцями проводять ярмарки, продають іграшки на ринку та адресно передають отримані кошти воїнам ЗСУ. Крім того, діти із задоволенням роздають власні вироби своїм одноліткам та малюкам: понад 1000 дітей з Херсону, діти із багатодітних, малозабезпечених сімей, діти, позбавлені батьківського піклування, ВПО отримали подарунки на Новий рік від цієї творчої команди.
Дивлячись на таку активність Світлани, бабусі-сусідки доєдналися до неї та допомагають в’язати іграшки до Дня захисту дітей.
Психологи запевняють, що під час заняття творчістю ми перемикаємо увагу від повсякденності, концентруємось на творчому процесі, розвиваємо фантазію та займаємо руки, розвиваючи моторику. Робота руками стимулює роботу мозку, одночасно зменшує тривожність. І це дуже добре у наш тривожний час.
Психологи Проліска – Вінниця діють за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні.