Культурна сфера Донецької області, попри воєнне лихоліття та спричинені ворогом втрати, продовжує діяти й розвиватися. Працівники закладів культури не здаються, вони працюють і в багатьох напрямах роботи виявляють себе справжніми бійцями культурного фронту. На цьому наголошує начальник управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації Вікторія Точена, інформуючи про діяльність управління та підпорядкованих йому закладів.
Збереження надбань духовної спадщини – спільна турбота
– Повномасштабне російське збройне вторгнення спричинило, на великий жаль, чималі втрати культурної галузі. В Донецькій області зафіксовано 377 фактів руйнації закладів культури. І це – лише за попередніми даними, які надалі будуть уточнені, у тому числі й у тимчасово окупованих Маріуполі, Волновасі та інших населених пунктах.
На території Донецької області до повномасштабного російського вторгнення працювало 48 мистецьких шкіл, в яких навчалися 12 500 учнів і працювали понад 1 000 викладачів. У 2022 році кількість таких шкіл зменшилася до 26-ти. Станом на 1 вересня працюють 37 шкіл, які розпочали працювати і давати мистецьку освіту. Серед них – переміщені заклади освіти Маріупольської міської ради, установи Лиманської, Торецької, Авдіївської та Бахмутської громад. Отже, 28 територіальних громад, розуміючи усю важливість підтримки мистецької освіти, відновили роботу цих закладів, і понад 600 першачків сіли за парти здобувати мистецькі навички та знання. У цих школах працюють загалом понад 600 викладачів.
В області працює єдиний мистецький коледж, який продовжує надавати свої послуги після евакуації з Донеччини. Цей заклад був релокований з Бахмута і відновив свою роботу у Кам’янці-Подільському. Ми не втратили учнівського колективу і своїх викладачів і набрали цього року студентів-першачків. Сьогодні у коледжі продовжують навчання 184 студента, і на першому курсі цього року навчається 53 студента. Торік коледж закінчили 48 випускників, з яких 36 вступили до вищих навчальних закладів. Інші випускники цього закладу працюють у школах мистецтв, а один із учорашніх студентів продовжує працювати у своїй alma-mater.
– Чи зменшилась після повномасштабного вторгнення кількість працівників у сфері культури області?
– На сьогоднішній день, на жаль, в області спостерігається майже 50 відсотків плинності та відтоку кадрів – спеціалістів у галузі культури, – зазначає Вікторія Точена. – Це пов’язано з тією ситуацією і воєнним станом, який є на сьогоднішній день на всій території України і Донецької області зокрема.
Водночас, заклади культури продовжують працювати і надавати культурні послуги. Ми постійно дбаємо про збереження, попри все, кадрового потенціалу підпорядкованих установ і надання культурних послуг нашим громадянам, у тому числі бібліотечними закладами та закладами мистецької освіти.
– Чи триває робота бібліотек у громадах Донеччини?
– Бібліотечні заклади продовжують працювати там, де це можливо, надаючи свої послуги мешканцям громад і жителям області з числа ВПО. Послуги шанувальникам книги надаються з урахуванням новітніх технологій, і один із таких сучасних проєктів – «Бібліотека у валізі». Також відбувається відкриття книжкових поличок, які працюють у режимі буккросингу. Торецька, Покровська, Авдіївська, Черкаська, Олександрівська, Лиманська, Краматорська громади на сьогодні надають бібліотечні послуги не тільки на території населених пунктів, що входять до складу ТГ, але й продовжують обслуговувати мешканців, які виїхали за межі Донецької області, у центрах надання допомоги ВПО, створених при гуманітарних хабах відповідних територіальних громад.
Обласна влада Донеччини доклала чималих зусиль, аби наші бібліотеки отримували новітню сучасну літературу, і понад 11 тисяч екземплярів української книги наші бібліотеки отримали. Ми намагалися забезпечити передачу цих видань бібліотекам як на території Донецької області, так і на базі гуманітарних хабів, аби можна було відкрити ті полички й надати можливість дітям і дорослим ознайомитися з новими авторами, з українською книгою, а відтак – бути ближче до читання.
Культурні простори зв’язку з рідним краєм
– Як організоване надання культурних послуг особам з числа ВПО, які були евакуйовані до інших регіонів країни?
– Культурний хаб Донеччина, який відкрив свої двері в Києві, слугує зразком організації дозвілля людей, що евакуювалися з рідної області та розпочали життя наново. Цей осередок надає різноманітні послуги як мешканцям, так і закладам та структурам територіальних громад, які організовують свої заходи у столиці. Усі вони мають змогу скористатися й користуються майданчиком культурного хабу.
Культурний простір у Києві був започаткований і працює на базі комунального підприємства Центр кіномистецтва та культури. Тут триває дуже цікава робота й реалізується низка проєктів. Якщо на старті ми починали зі ста дітей-відвідувачів простору, то зараз більше тисячі дітей є поціновувачами заходів, що тут проходять. Вони охоче записуються на всі заходи. Тим більше, що організатори хабу сьогодні працюють не тільки на своєму майданчику, але й працюють з різними майданчиками. Їх запрошують у Києві різні заклади, серед яких – столичні музеї й театри.
Велику допомогу в організації культурного життя внутрішньо переміщених осіб у різних регіонах країни надали приймаючі громади та обласні заклади культури з Луганської, Дніпропетровської, Кіровоградської, Закарпатської, Львівської, Вінницької, Хмельницької областей. Таку підтримку ми зокрема отримуємо при наданні приміщень для наших закладів, збереженні нашого майна й наших культурних цінностей. Особливо вдячна керівництву Донецької обласної державної адміністрації за підтримку, що надається постійно, розуміння необхідності збереження культурних надбань і продовження розвитку культури, незважаючи ні на що.
– На яких перспективних напрямах діяльності зосереджена робота працівників культури?
– Ми продовжуємо роботу над організацією та проведенням фестивалів, і в липні цього року всі спостерігали перебіг фестивалю «Дике поле. Шлях до Європи». Цього року фестиваль дещо змінив свою аудиторію і свій напрямок. Це був насамперед навчаючий семінар із залученням науковців і краєзнавців, які вивчали дикий степ, надавали свої пропозиції. Спікери розповідали про фестивальний рух і про те, які є можливості для розвитку туристичного потенціалу. Усе це є роботою на перспективу. Війна неодмінно завершиться, і розвиток громад, розвиток регіону буде продовжено.
Також ми працюємо над мовною політикою. Зважаючи на всі ті питання, що постають перед регіоном, перед країною, перед нами, можу сказати, що від мовного омбудсмена за останні пів року не надходило скарг і зауважень по Донецькій області. У громадах області триває плідна робота в рамках діючого законодавства щодо змін топоніміки і винесення з публічного простору радянських та імперських наративів. Зараз у громадах активно проводяться обговорення щодо таких змін.
Також ми працюємо над зміною назв пам’ятників у напрямку винесення з публічного простору радянських та імперських наративів. Зараз готуємо документи для подачі на Міністерство культури, аби офіційно закріпити такі зміни. Це стосується пам’ятників, присвячених подіям Другої світової війни, які до сьогоднішнього дня мають у своїх назвах 1941-1945, тобто не враховують тривалість війни з 1939 по 1945 роки.
Одне з важливих питань, над яким ми зараз працюємо, стосується збереження відомого пам’ятника у Святогірську, який був створений великим архітектором Іваном Кавалерідзе. Йдеться про історичне переосмислення і внесення відповідних змін у назву меморіальної композиції.
Театр відображає виклики сьогодення
– Якими подіями позначене театральне життя в Донецькій області?
– Донецький обласний академічний драматичний театр ( місто Маріуполь), який сьогодні працює на майданчику в Закарпатті в місті Ужгороді, продовжує творче життя. Ми пам’ятаємо, що цей театр після евакуації з Маріуполя відновив свою діяльність 5 липня 2022 року. Сьогодні у творчому доробку цього колективу більше семи нових вистав. Нещодавно ми могли бачити виступи театру на фестивалі у місті Дніпрі «Дніпро.UA». Тут були представлені дві вистави – «Крик нації», про поета, дисидента, правозахисника Василя Стуса, і нова вистава – прем’єрний показ вистави за Миколою Кулішем, яка переосмислена на новий лад.
Театр із Маріуполя не тільки відновив свою роботу, але й крокує в ногу з сьогоденням. Він заявляє на повні груди про те важливе значення, яке мають культура і культурний фронт у тих історичних подіях, що відбуваються на території України. І це є важливим у наданні відсічі російським окупантам, які зазіхають не тільки на територію України, а й намагаються знищити саму українську культуру і націю. Донецький обласний академічний драматичний театр демонструє цей загальнонаціональний супротив українців і під час зарубіжних гастролей, які тривають. Уже відбулися гастрольні виступи в Німеччині, Румунії та Молдові. Організується гастрольний виступ у Франції. Колектив готується провести наступного року й гастролі в США на запрошення, що надійшло зі штату Філадельфія. Це – головне, над чим ми зараз працюємо.
– Як відбувається у сьогоднішніх умовах робота музейних закладів області?
– Наші музеї – це також один із основних напрямів роботи. В умовах війни ми змогли евакуювати з Донецької області експонати 17 музеїв, і на сьогодні ці експонати зберігаються у більш безпечних місцях на території України. І ці місця не є наближеними до районів, де проводяться активні бойові дії.
Водночас, йдеться не тільки про документування та збереження музейних зібрань, але й про підтримку наших митців, які працюють і показують свої творчі роботи за допомогою в тому числі і обласного художнього музею, директоркою якого є Олена Фідря. Цього року музей брав участь у декількох проектах за допомогою Українського культурного фонду, і наші митці долучилися до міжнародних виставок, що проходили в місті Чернівцях та у Німеччині, і мали змогу створювати свої роботи, беручи участь в арт-майданчиках.
Я сподіваюся на те, що з роботами наших художників, які були створені цього року, ми обов’язково ознайомимося і в Краматорську.
Цього року також було організовано дві виставки. Перша, що мала спочатку робочу назву «Війна в об’єктиві», була проведена вже з офіційною назвою «Незламність в об’єктиві». Друга виставка – «Соледарі і війна» пройшлася з початку цього року майже шістьма обласними центрами України. Вона також виїжджала на гастролі з театром до Румунії та Німеччини. Разом з виставами ці виставки мали змогу не тільки громадяни України – вимушені переселенці, які проживають у цих країнах, але й жителі європейських країн.
Отже, ми не здаємося, ми працюємо. І говоримо про те, що культура – це фронт, який не втрачає своєї важливості для України та її захисту від ворога.
Я дуже вдячна всім нашим працівникам культури, які залишилися, працюють і підтримують свої громади, підтримують своє населення, говорять про те, що культура була, є і буде. А поки жива культура, поки вона фінансується, поки вона розвивається, – є за що боротися і є що боронити нашим захисникам.