Відбулась дев’ята з моменту відновлення прем’єра Донецького академічного обласного драматичного театру, який був евакуйований з Маріуполя. Це – нова пластично-поетична вистава «Тут жили поети», яку донеччани презентували на сцені Закарпатського академічного обласного українського музично-драматичного театру в м. Ужгороді.
Сучасні українські вірші, музика, пластика, виконання – все злилося в одне ціле в постановці «Тут жили поети», яку глядач дивився на одному подиху.
Режисером та художником вистави є заслужена артистка України Людмила Колосович. Пластичне рішення створила педагог із пластики Наталія Каспшишак, яка проживає в США та дистанційно працює з театром.
Вистава складається з творів молодих українських поетів, які народжують нову творчу генерацію нашої країни. Зокрема, це вірші молодих митців із Маріуполя – Максима Грабовського та Максима Чумака, які є журналістами регіонального телеканалу «Донбас» і зараз служать у лавах Збройних сил України. Також у виставі використано поетичні твори Валерії Суботіної на псевдо Нава, яка перебувала в оточенні на «Азовсталі» та в полоні, Олени Васильченко з Одеси, вірші якої про війну відображають почуття кожного українця.
Створюючи проєкт «Тут жили поети», працюючи над поетичним словом, над пластикою тіла в поєднанні з сучасним музичним оформленням, театр ставив собі за мету познайомити глядача з творчістю митців, за якими наше майбутнє. Надзвичайно вдало, що у виставі працюють переважно молоді актори, яких дуже захопила та надихнула ця робота.
Судячи з відгуків глядачів, їм дуже сподобалась ідея театрального підходу до інтерпретації змісту віршів і те, як режисерці вдалось тонко поєднати різні, цілком автономні, вірші в одну цілісну історію.
«Я не часто читаю вірші, мені легше дається для розуміння проза, але театральний формат виглядає цікаво та оригінально, – зазначила одна з відвідувачів прем’єри. – Плюс я познайомилась із творчістю гарних українських поетів і поеток, про яких раніше не чула. Це – Макс Грабовський, Максим Чумак, які наразі боронять Україну на війні, Альона Васильченко, Валерія Суботіна (позивний Нава), яка довгий час була в полоні разом з іншими Азовцями».
Загалом сюжет вистави є доступним для сприйняття по структурі, але складним емоційно. І в цьому є своє повернення глядача до реальності війни, про яку часом забувається в тилу.