Одна з останніх епідемій нашої сучасності була прозвана чумою 20-го століття – синдром набутого імунного дефіциту, скорочено – СНІД. Незважаючи на досягнення нашої прогресивної науки, ця епідемія на превеликий жаль ще далеко не закінчена. Її масштаб, цинічність і підступність, досі не можуть залишити байдужим жодної більш-менш розсудливої людини.
На рахунку цієї хвороби вже безліч мільйонів людських життів, щорічно до їх числа додається ще і ще й цей рахунок вже давно не на нашу користь. Факти вперто свідчать, що навіть численні міжнародні та урядові програми по боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу не дозволяють нам ще залишити цю епідемію в минулому. У відсотковому відношенні ця хвороба по колишньому характерна переважно для основних груп ризику.
Оцінивши загрозу, що насувається, і можливі катастрофічні наслідки, ще в 1987-му році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, два співробітника з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я, запропонували ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом . Ця ідея була підтримана. Дата проведення Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом була встановлена на 1-е грудня і вперше відзначена в 1988-му році.
Символ боротьби зі СНІДом – червона стрічка. Цей знак розуміння та солідарності в нерівній боротьбі з недугою був взятий на озброєння з весни 1991-го року. Ідея застосування цього символу належала американському художнику з нетрадиційною орієнтацією Франку Муру.
Згадувати про ВІЛ-позитивних людей ми повинні не лише 1 грудня, в день, визначений світовою громадськістю як день боротьби з епідемією ВІЛ\СНІД. Ми повинні пам’ятати про те, що цим людям щодня потрібні наші допомога, співчуття, підтримка, розуміння. Дискримінація людей, які живуть із ВІЛ, лише через те, що вони є носіями вірусу, – це порушення прав людини, яке є неприпустимим.