В умовах повномасштабної війни, що триває, важливо вчасно покинути небезпечні зони, коли загроза стає невідворотною. На цьому наголошує, спираючись на власний приклад евакуації, пані Тетяни з села Дачного Торецької громади. Її історія– це щире нагадування про те, що не слід зволікати з виїздом до більш безпечних регіонів, – адже життя важливіше за все.
Жінка жила у селі, яке стало зоною бойових дій. Разом із родиною пані Тетяна доглядала своє маленьке господарство, яке називала «натхненням»: бджоли, кози, шиншили та вірний пес Дружок були частиною її світу. Попри обстріли й небезпеку, вона довго залишалася вдома, прагнучи зберегти все, що було таким дорогим.
Проте реальність війни зруйнувала цю ілюзію. Щоденні обстріли, руйнація будинків, смерть сусідів і життя в підвалі без їжі та безпеки змусили її прийняти важке рішення. Вона згадує, як їх останнє укриття було знищене ворожим снарядом.
Рятівним стало втручання волонтерів. Завдяки допомозі Гуманітарної місії «Проліска» пані Тетяна з родиною змогла евакуюватися до безпечного місця. Її шлях пролягав через Транзитний Хаб до міста, де їх зустріла донька з онуками.
«Життя – це найважливіше, – каже пані Тетяна. – Не варто чекати до останнього. Евакуюйтеся, поки є можливість”. Її історія – приклад мужності, віри та надії. Вона нагадує, як важливо діяти рішуче і як необхідно підтримувати тих, хто потребує допомоги.
Програма транспортування реалізується за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF).