Нд. Сер 9th, 2026

Родина Головатих, в якій ростуть двоє неповнолітніх, була евакуйована з Донеччини до більш безпечного регіону завдяки допомозі Гуманітарної місії «Проліска».

61-річна Тетяна Анатоліївна, її 17-річний син Станіслав та 14-річний онук Вадим раніше мешкали в Добропіллі. Тетяна працювала на шахті, Станіслав навчався в аграрно-технічному ліцеї на тракториста, а Вадим ходив до місцевої гімназії. У 2024 році їхня родина зазнала непоправних втрат – мама Вадима померла від COVID-19, а його батько загинув на фронті. Бабуся взяла опікунство над онуком.

Від початку війни ситуація ставала дедалі більш загрозливішою. Пані Тетяна облаштувала у власному помешканні підвал, в якому за необхідності доводилося рятуватися від ворожих атак. Періодично сім’я користувалася й правилом двох стін. Перші прильоти в Добропіллі були ще у 2022 році, проте справжнє пекло почалося у 2024-му, коли місто почали масово обстрілювати. Вибухи зруйнували стадіон, ринок, профілакторій, гуртожитки, автобазу, котельню.

«Вікна тремтіли, будинки здригалися, а страх став щоденною реальністю. Коли померла моя дочка і загинув зять, я зрозуміла, що треба рятувати дітей і єдиний вихід – евакуація», – розповідає пані Тетяна.

Жінка звернулася на “гарячу лінію” волонтерської організації і попросила про допомогу.

6 лютого волонтери евакуювали родину до транзитного центру в Павлограді, де вони познайомилися з командою «Проліски». Саме представники цієї організації запропонували сім’ї переїхати до Закарпаття й оселитися у центрі тимчасового проживання в Хусті, яке повністю облаштоване сучасними меблями й технікою за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України.

Тетяна зазначає, що найбільше її турбувало майбутнє, але тут евакуйованих оточили турботою, опікою і теплом. У співпраці з департаментом соціального захисту населення Закарпатської ОДА команда Гуманітарної місії «Проліска» зустріла родину в Мукачеві, доправила до місця поселення та забезпечила всім необхідним.

«Для нас представники «Проліски» – це рятівники, які дарують надію на нормальне життя», – говорить пані Тетяна.

 

Від Elena Leoshko

This website uses cookies.