Допомагали не зламатися внутрішній стрижень і віра: солдат-гранатометник в/ч А0536 Нікіта Василенко повернувся з ворожого полону до Слов’янська
З російського полону до Слов’янська повернувся солдат-гранатометник в/ч А0536 Нікіта Василенко. Хлопець перебував в російському полоні з весни 2022 року і був обміняний у травні.
Нікіті Василенко 24 роки. Він закінчив у Слов’янську школу №19 і ПТУ №146. У 2021-му році, 20-річним юнаком, уклав контракт із ЗСУ.
Після початку повномасштабного вторгнення воював під Маріуполем. Хлопці потрапили в оточення. Впродовж двох тижнів, перебуваючи на окупованій вже території, Нікіта намагався пробитися до своїх. Це у нього окрема історія — про людську допомогу і людську зраду. На жаль, був схоплений, опинився у полоні.
У полоні Нікіті довелося пройти декілька колоній. Наших військовополонених весь час переміщали з місця на місце. Втрачалися дружні зв’язки, орієнтація у просторі, надія. Перші два роки — суцільні знущання, тортури, голод. Потім умови стали трохи легшими. Але моральний тиск продовжувався.
Нікіта не знав, що з його рідними. За три роки чотири рази дозволили написати мамі. Але, як потім з’ясувалося, жодного листа жінка не отримала. Бранцям розповідали, що Україна давно захоплена по річці Дніпро, і там їх ніхто не чекає. Не зламатися допомагали внутрішній стрижень та віра.
Нікіта Василенко розповідає, що коли на початку травня хлопців помістили в автозаки і кудись в черговий раз повезли, про обмін навіть і не думав. Усе стало зрозуміло лише в Білорусі. З очей зняли пов’язки, і наші полонені вперше за весь час побачили автобуси з українськими номерами й людей у формі з синьо-жовтими патчами.
Потім була дорога до Чернігова. І весь час вздовж неї стояли люди з українськими прапорами, які махали руками і вітали хлопців з поверненням додому. Наші в автобусах не стримували сліз.
А ще потім — перші дзвінки мамі та брату, реабілітація, зустрічі з близькими і побратимами, дорога додому у Слов’янськ.
Під час зустрічі з Нікітою начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях привітав бійця із поверненням та вручив йому нагороду Слов’янської МВА — Знак пошани «Разом до перемоги».
«Від себе особисто і від усіх мешканців дякую за мужність, незламність духу, самовіддане виконання військового обов’язку. І за те — що повернувся додому живим», – зазначив керівник Слов’янської громади, звертаючись до воїна.
«Наразі у більш безпечних областях країни проходять реабілітацію ще троє наших земляків, які повернулися з полону, – повідомили у Слов’янської громаді. – Плануємо зустрітися з кожним».