Силу духу та незламність проявив захисник із Сіверської громади Олександр Голобородько, який повернувся на рідну землю з російського полону в межах чергового обміну полоненими.
Олександр став на захист України ще у 2021 році. З почуттям обов’язку, з вірою в майбутнє та з непохитною любов’ю до Батьківщини він приєднався до лав 54-ї окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи. У березні 2022 року, під час запеклих боїв поблизу Волновахи на Донеччині, воїн потрапив у полон.
Більше трьох років у ворожій неволі. Три роки тортур, невизначеності, щоденної боротьби не лише за життя, а й за людську гідність. Але дух нашого земляка не зламався. Він вижив. Він вистояв. І в травні 2025 року повернувся додому, до України — до своїх.
Нині Олександр перебуває на реабілітації у військовому госпіталі, відновлює здоров’я та чекає на оформлення документів. Воїн потребує часу, турботи й підтримки. І він її має — від своєї громади, від людей, яким небайдужа доля кожного Героя.
Кожне повернення українського воїна з ворожого полону — це не просто новина. Це — подія, яка пронизує серце, наповнює душу гордістю, а очі — сльозами. Це тріумф людського духу, свідчення незламності нашої нації, нашої віри та сили. Це — ще один крок до нашої спільної Перемоги.
Нещодавно заступник начальника Сіверської міської військової адміністрації Віктор Буслов відвідав Олександра Голобородька. Під час зустрічі обговорили подальші плани Захисника, можливості отримання допомоги та підтримки від громади. Лунали слова щирої подяки за мужність, патріотизм і вірність присязі. За все те, що тримає наш тил, нашу віру й нашу державу.
«У полоні мене тримала віра, що мене чекають рідні. Головне — не зламатися морально, розуміти, де ти є, і молитися Богу», — поділився Олександр.
«Я побачив не просто військовослужбовця, а Героя, людину, яка пройшла крізь пекло війни й полону, але залишилася вірною присязі, своїй Батьківщині, нам — українському народові, — зазначив Віктор Буслов. – Сіверська громада пишається своїми синами й доньками, які захищають свободу, незалежність і майбутнє нашої держави. Ми вдячні кожному Захисникові та Захисниці — за силу, за витримку, за неймовірну стійкість, яка сьогодні рятує Україну.
Ми віримо в наших Героїв. Ми з вами. І разом — ми непереможні. Слава Україні! Героям слава!».