Перший заступник начальника Соледарської міської військової адміністрації Андрій Рябуха, перш ніж обійняти керівну посаду в територіальній громаді, чимало років працював в юриспруденції. З 2014 по 2023 рік він був адвокатом, займався юридичною практикою. За цей час набув значного досвіду зокрема в захисті й представництві інтересів громадян в судах та державних органах у цивільних і адміністративних справах. З 2024 року увійшов до керівного складу Соледарської громади, яка до повномасштабного російського вторгнення була відома в Україні та за її межами завдяки роботи тут державного підприємства «Артемсіль», а під час активних бойових дій і спротиву ворожій агресії – як місце сили, незламності та нашої спільної волі до Перемоги.
— Андрію, ви народилися в невеличкому селищі Нью-Йорк на Донеччині. Яким був ваш шлях від рідного двору до кабінету першого заступника керівника міської військової адміністрації?
— Він почався з бажання бути корисним своїй громаді та країні. Я здобув юридичну освіту в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» і одразу після випуску потрапив до судової системи — помічником судді Калінінського районного суду м. Донецька. Це була справжня школа професійності, де кожне слово мало вагу, а чесність була не просто принципом, а щоденною практикою.
— Як на вас вплинули події війни, які почалися в 2014 році?
— Вони стали переломним моментом. Я не розглядав варіант покинути Донеччину. Питання було лише одне — де моя присутність буде найбільш потрібною. Так я опинився у рідному селищі, де мені довірили посаду заступника селищного голови. Тоді я вперше відчув, наскільки важливою є робота місцевої влади, навіть якщо вона непомітна для більшості. Професійна робота місцевої влади є запорукою ефективного вирішення питань. Коли все працює — люди можуть жити своїм життям, не думаючи про щоденні адміністративні процеси.
— Ви кілька років працювали у системі безоплатної правової допомоги. Що найбільше запам’яталося?
— Це був дуже емоційний і водночас важливий досвід. До нас приходили люди, які втратили дім, документи, іноді й віру в справедливість. Моя найбільша винагорода — бачити, як людина отримує захист і новий шанс, навіть не знаючи, скільки зусиль стоїть за цим результатом. Завдання юриста — не просто знайти норму закону, а допомогти її побачити і застосувати так, щоб вона працювала на користь людини.
— Потім був новий етап — адвокатура та робота радником у міжнародній програмі. Чим вони відрізнялися від попереднього досвіду?
— Сутність роботи залишилася та ж сама — допомагати людям і громадам. Але у програмі U-LEAD я отримав можливість впроваджувати європейські підходи до управління, поєднувати міжнародний досвід з українськими реаліями. Це навчило мене бачити, що зміни можливі навіть у найскладніших умовах, якщо працювати системно і наполегливо.
— Сьогодні ви — перший заступник начальника Соледарської міської військової адміністрації. Якими є головні виклики цієї роботи?
— Це щоденна відповідальність і постійна готовність діяти швидко. Ми працюємо для того, щоб люди в нашій громаді отримували соціальний захист, мали можливість продовжувати навчання, а ті, хто залишаються на лінії бойових дій, були забезпечені найнеобхіднішим. Тут немає дрібниць — кожне рішення може вплинути на життя конкретної людини. І якщо ми допомогли хоча б одній людині, значить, день прожитий недаремно.
— Що вас мотивує йти вперед, навіть у складні моменти?
— Усвідомлення, що ти на своєму місці. Я народився тут, і мені не байдуже, що буде з цими людьми і цією землею. Це не просто робота — це частина мого життя і відповідальність перед тими, хто довіряє нам своє майбутнє.