4 вересня Україна згадує видатного поета і дисидента Василя Стуса. 40 років тому, в ніч із 3 на 4 вересня 1985 року в таборі ВС 389/36 села кучино пермської області, що в росії, обірвалося життя борця за незалежність України, якому судилося прожити лише 47 років.
Поет, прозаїк, літературний критик, перекладач, публіцист, дисидент, правозахисник, політв’язень, Василь Стус зі своїх 47 років провів у радянських таборах та слідчих ізоляторах 13 довгих і виснажливих літ. Каральна система срср двічі засуджувала його — за «антирадянську агітацію і пропаганду». Насправді ж його «провина» полягала лише в обстоюванні української мови й культури, у непохитній боротьбі за права людини та свободу рідного народу.
«Або світ прийме мене таким, як я є, як мене народила мати, — або вб’є, знищить мене. Але я — не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття й думки зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу…» — писав поет. У цих словах, що стали своєрідним життєвим кредо, відчувається його незламність.
Восени 1972 року він був заарештований і засуджений на п’ять років примусової праці та три роки заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Весь термін ув’язнення він перебував у концтаборах мордовії. Більшість віршів, написаних Стусом у концтаборі, вилучалася й знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини.
У травні 1980 року Стус був востаннє заарештований та засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Він принципово відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду, й вирок йому зачитали без нього.
У концтаборі в кучино, де Стус перебував у неволі, йому заборонили бачитися з родиною, але його записи 1983 року вдалося переправити на Захід. 1985 року поета було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури.
28 серпня 1985 року Стуса відправили в карцер. На знак протесту він оголосив голодування. В ніч із 3 на 4 вересня Василь Стус помер, ймовірно, від переохолодження. Його поховали на табірному цвинтарі. Прохання родини перевезти тіло додому відхилили на тій підставі, що не вийшов термін ув’язнення.
1991 року Василь Стус був посмертно відзначений Державною премією імені Тараса Шевченка. У 2005 році йому присвоєно звання Героя України (посмертно).
У червні 2016 року колектив Донецького національного університету, який продовжує роботу у Вінниці, проголосував на конференції за присвоєння закладу вищої освіти імені Василя Стуса. Його ім’я стало символом боротьби за українську національну ідентичність.