Чотири роки тому, 9 березня 2022 року, російські окупаційні війська здійснили авіаудар по лікарні міста Маріуполя Донецької області. Бомбардування медичного закладу стало одним з тисяч воєнних злочинів, які вчинили окупаційні війська рф на Донеччині.
Унаслідок цього злодіяння рашистів був повністю знищений пологовий будинок № 3 та частково знищено лікарню (дитяче відділення і терапію) у центрі Маріуполя. Окупантів не зупинило навіть, що вони гатили туди, де було багато мам з дітьми.
Через завданий ворогом авіаудар 17 людей постраждало, а троє померло. Одна з породіль, яка потрапила під бомбардування лікарні в Маріуполі, померла разом із дитинкою. Жінку терміново доправили до іншої лікарні, де медики намагалися врятувати життя її та немовляти, але реанімаційні заходи не дали результату.
Через тиждень, 16 березня 2022 року, російські військові здійснили авіаудар по будівлі Маріупольського драматичного театру. Тоді у приміщенні театру, яке використовувалося як бомбосховище, за різними даними, ховалися сотні людей. На площі біля будівлі було написано російською мовою попередження, що в будівлі перебувають діти. Скільки людей загинуло від авіаудару ‒ достеменно невідомо. Після трагедії у Маріупольській міськраді заявили про приблизно 300 загиблих. Інші джерела називають вдвічі більшу кількість вбитих.
28 березня 2023 року стало відомо, що наказ про бомбардування Драмтеатру, пологового будинку та дитячої лікарні в Маріуполі віддавав російський військовий злочинець, командир в/ч 75387, 960-го штурмового авіаційного полку рф полковник Сергій Атрощенко.
Минуло чотири роки. Проте ця дата залишається болісною раною для України. Пологовий будинок у Маріуполі назавжди став символом обірваних надій і випробування на людяність для всього світу.
Вшановуючи пам’ять загиблих, ми згадуємо не лише трагедію, а й незламність українців. Навіть у найтемніші дні облоги медики продовжували рятувати життя, а мешканці підтримували одне одного. Пам’ять про ці події є частиною сучасної історії України та свідченням того, яку ціну народ платить за свободу і право жити на своїй землі.
Впродовж Війни за Незалежність України регіон пережив окупацію, руйнування, втрати й масштабні бойові дії. Та попри все, Донеччина продовжує боротьбу. Її міста і громади залишаються частиною України не лише на карті, а й у серцях людей. Пам’ятаючи трагедії, ми водночас утверджуємо незламність і віру в те, що справедливість і мир обов’язково переможуть.