Триває процес інтеграції евакуйованих мешканців Донецької області у нові громади. Люди, які вимушені були виїхати до більш безпечних регіонів, знаходять роботу, відновлюють бізнес, працюють дистанційно.
Серед тих, хто успішно відновив діяльність на новому місці – викладач зарубіжної літератури Донбаського державного педагогічного університету Віктор Разживін. За п’ять років до російсько – української війни Віктор відкрив у Слов’янську книжковий магазин відомої української мережі «Книгарня Є». На полицях переважали книги, видані українською мовою. «Книгарня Є» швидко набула популярності.
На момент повномасштабного вторгнення російських військ в Україну книжковий фонд Слов’янської книгарні налічував понад 25 тисяч книг. І усі вони опинилися під загрозою знищення, адже фронт тоді стрімко наближався до Слов’янська.
Віктор Разживін вивозив книги, які для нього були не тільки бізнесом, а й добрими друзями, порадниками та віддушиною.
Наприкінці червня 2022 року увесь книжковий фонд Слов’янської книгарні переїхав до м. Києва, а згодом до Тернополя.
Одна з порад, які дають психологи вимушеним переселенцям, є такою: «Прибувши на нове місце, треба намагатися жити звичайним життям: будувати плани, заводити знайомства та друзів». Саме з цим позитивним настроєм живуть у Тернополі Віктор із дружиною.
Невдовзі після свого приїзду до інтелігентного Тернополя Віктор пересвідчився, що у місті є величезна кількість шанувальників книги, а це хороша можливість для розвитку книжкового бізнесу. Отже, чоловік дійшов висновку, що тут можна відкривати книгарню.
Книга – товар особливий, статусний. Перш ніж її вибрати й придбати, покупець може переглянути десяток книжок подібного жанру. Господар книгарні це добре розуміє, тому й влаштував у своїй крамниці затишний куточок для спілкування.
Відвідувачі книгарні почуваються зручно, як у бібліотеці, і затишно, як удома. У приміщенні відчуваються пахощі кави і легкий аромат друкарської фарби. А полиці з книгами притягують погляд, немов магніт. Серед відвідувачів чимало молоді, дітей, дорослих.
На запитання, чи залишиться він у Тернополі й надалі, Віктор відповів: «Тернопіль дуже гарне і комфортне місто для життя. Але сниться мені Слов’янськ, наші знамениті солоні озера. І дуже хочеться додому».
Український народ – патріотичний і незламний! Разом до Перемоги!