П’ятеро мешканців Мирнограда, серед яких був пан Микола, прийняли важке, але єдине можливе в ситуації, що склалася, рішення – вирушити з міста, щоб врятуватися. Вони вийшли зі своїх домівок ще до світанку, коли небо над Мирноградом розривали спалахи від дронів.
П’ятеро людей, що евакуювалися, були здебільшого людьми похилого віку. Без транспорту, без зв’язку, під звуки вибухів, вони йшли пішки з вірою у порятунок. Микола йшов попереду, поруч із велосипедом і вірним песиком. Йому треба було дістатися першим, щоб передати звістку: «Ми йдемо. Ми живі. Допоможіть».
Напередодні пан Микола пережив страшну втрату: його мати загинула від удару дрона, і поховати її довелося просто в садку біля власного будинку. Разом з братом, його дружиною, сусідкою та її сином він вирушив у довгу та небезпечну дорогу.
Їхній шлях тривав близько 12 годин. Дорога пролягала повз знищені машини, уламки та тіла тих, хто не встиг вирватися. У небі кружляли безпілотники, а поруч ішов страх. Але вони змогли подолати цей шлях.
У проміжному евакуаційному пункті в селі Олександрівка на Донеччині команда Гуманітарної місії «Проліска», що працює за підтримки UNHCR Ukraine – Aгентство ООН у справах біженців в Україні, одразу надала пану Миколі необхідну допомогу. Для нього знайшли варіанти поселення, а для тих, хто ще був у дорозі, розробили альтернативні маршрути евакуації.
Адже порятунок — це не лише про логістику. Це про співчуття, швидкість і рішучість.
Гуманітарна місія «Проліска» продовжує працювати над адаптивними маршрутами для мешканців Мирнограда, щоб кожен, хто прагне врятуватися, мав шанс на безпеку, підтримку та нове життя.