Очевидець обстрілу Краматорська обрав службу капелана

0
84

П’ять років тому, 10 лютого 2015 року, російські окупанти вчинили терористичний акт із застосуванням касетних боєприпасів. Обстріл мирного Краматорська вівся з ракетних систем БМ-30 «Смерч». Частина ракет впала на територію Краматорського аеропорту.

Капелан угрупування НГУ в ОТУ «Північ» отець Олег був очевидцем тих подій, – повідомляють у прес-службі угрупування НГУ в ОТУ «Північ». Починаючи з 2014 року Олег Гаврилюк неодноразово бував у звільненому Краматорську. На Донбас його закинула війна. Він, навіть, встиг полюбити це компактне, світле та зелене місто з широкими вулицями, яке тоді вже оговталося від полум’яного подиху війни, обстрілів, безчинств прихильників «русского мира», «отжимов», «подвалов». І він ніколи не забуде, як зненацька, підступно, жорстоко та абсурдно війна знову нагадала себе, і скалічило мирне місто.

 

«Тоді, у лютому 2015 року, складалося враження, що Краматорськ уже оговтався від пострілів і вибухів і навіть став забувати, що десь поряд йде війна. На початку 2015-го точилися бої за Дебальцеве, Вуглегірськ. Однак тут, у тимчасовому адміністративному центрі Донецької області всі вже налаштувалися жити мирно. Це було спокійне місто, – згадує отець Олег. – Несподівано, це було ближче до обіду десятого лютого, ми почули вибухи. Всім стало не по собі, лячно. Ми всі вибігли. Побачили чорні клуби диму над місцями розривів. Звук трьохсотого калібру не сплутаєш ні з чим, і руйнування були значні».

Пан Олег тоді знаходився поряд з Краматорським аеропортом. Побачене шокувало й ранило, воно врізалось у пам’ять, ніби кадри якогось фільму.

«Через деякий час побачили «Ниву» на спущених задніх колесах, з отворами в дверях, всю посічену уламками. В дверях, у рамі пробоїни були. На цій «Ниві» їздили військові. У водія обличчя зробилося білим, як крейда, коли второпав, що перед самим його обличчям щойно пролетів потужний шмат металу, який міг його скалічити чи забрати його життя», – розповів військовий капелан.

Інформація про те, що сталося в місті та самому аеропорту, була скупою, а від того ще більш жахливою: загинули семеро військових та десять цивільних мешканців, шістдесят чотири особи були поранені.

«Тоді ми вже дізналися, що були постраждалі на самому аеродромі. Багато військових загинуло. І тоді вже з новин дізналися, що в самому Краматорську руйнування були, що загинуло дуже багато мирних мешканців, – говорить отець Олег. – Хто взагалі міг подумати, що таке можливо? Війна, фронт, від мирного міста відійшли на більше ніж півсотні кілометра, а якщо дорогою – так це взагалі приблизно за вісімдесят кілометрів. Її вже тут було не чути!»

Те, що сталося у лютому 2015 року в Краматорську, кардинально вплинуло на життя пана Олега. Він і раніше замислювався, чому одна з найбільших країн Європи – Україна стала настільки вразливою, що на неї напав агресивний сусід – Росія. Відтепер він побачив саму безбожну суть терору, і прийняв рішення з ним боротися доступними засобами.

«Я ж тут, у Краматорську, був лише кілька днів, але став свідком цих жахливих подій, які не можливо було вирахувати, передбачити чи уявити. Сказано ж: «Не сподівайтесь на князів світу цього, сподівайтесь на Господа», – згадує військовий капелан пройдену ним стезю. – Відтоді й зрозумів своє призначення! Тому і до священства у мене шлях був простий. Спочатку ходив на богослужіння, потім став допомагати читати Часи, мене запросили в іподиякони. Це помітив Владика й запропонував стати дияконом – це перше священицьке звання. Я без вагань погодився. Щойно в єпархії покликали стати капеланом, я тут же погодився. Бо це мій обов’язок – нести Слово Бога до солдата, до побратима. На фронті духовному війна йде не менш запекла, ніж на передових позиціях. Ця віна скрізь: і там, де стріляють, і де не стріляють. Вона калічить душі людей, як куля чи уламок тіло. Страх терору робить людей манкуртами, рабами. І це духовний злочин – коритися йому!».

Минуло п’ять років. Три з них отець Олег служить Богу. Краматорськ, здається, ніби залікував свої рани. На місті руйнувань – мурали, пам’ятні знаки. Сюди приходять, щоб покласти живі квіти й згадати тих, чиє життя забрали російсько-терористичні найманці жорстокого лютневого дня 2015 року.

На жаль, війна не відійшла в минуле, вона триває і знову може нагадати про себе будь-де, і будь-коли, і пам’ятні місця Краматорська слугують німим нагадуванням цієї сумної істини.

Олена ГЕНШЛЕР

 На архівних фото Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» зображені наслідки обстрілу Краматорська російсько-терористичними військами 10 лютого 2015 року.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут