Війська зв’язку ЗСУ – славетні традиції з поглядом у майбутнє

0
251

8 серпня далекого 1920-го року, в Києві, на базі колишнього Костянтинівського юнкерського військового училища, почалася підготовка зв’язківців на других Київських військово-інженерних курсах. Через 80 років, згідно з Указом Президента від 1 лютого 2000 року було встановлено День військ зв’язку, свято, яке відзначається щорічно 8 серпня.


Вже у 1917 році Україна мала окремі підрозділи зв’язку у складі армії УНР та окремий відділ у Генеральному Штабі, що керував зв’язківцями. За часів Гетьмана Скоропадського, у період національно-визвольних змагань, відділ зв’язку Генштабу на деякий час перетворили на підвідділ 1-го генерал-квартирмейстерства, проте, вже на кінець 1918 року цей орган знову став окремим відділом. На той час кожен армійський корпус мав по 4 радіотелеграфні сотні, в складі кожного армійського куреня (батальйону) було три чоти (взводи) зв’язку, підпорядковані начальникові зв’язку полку.
З розпадом СРСР Україні дістався значний уламок усієї військової техніки, у тому числі та техніки зв’язку. На жаль, за часів незалежності війська зв’язку зазнали тієї ж деградації, що і решта видів і родів військ. Повертаючись до подій шестирічної давнини, а саме початку російсько-української війни, досвід початку проведення АТО показав неспроможність застарілих аналогових засобів забезпечити стійке, безперервне та приховане управління військами. Це вимагало вжиття невідкладних заходів щодо переоснащення на новітні цифрові засоби зв’язку всієї системи зв’язку й автоматизованого управління військами.
Станом на сьогодні у підрозділах ЗС України вже активно застосовуються сучасні методи та технології. Про власний погляд зсередини розповів учасник бойових дій з Краматорська, офіцер-зв’язківець Ілля Єжов.
З цим родом військ я стикнувся випадково, за військовим фахом я не зв’язківець, попри те що закінчив Київський військовий інститут управління та зв’язку, мій фах ближчий, як зараз кажуть, до IT-технологій. Але коли я потрапив до військ у 1997-му році, мій фах вже не сильно був потрібен і я потрапив у зв’язок, став зв’язківцем. Спочатку я був командиром телефонно-телеграфного взводу у радіотехнічних військах у 1-й радіотехнічній бригаді. Після звільнення з військ однострій я одягнув вже у 2015-му році за мобілізацією. Потрапив у піхоту, де був інженером на польовому вузлі зв’язку 24-ї бригади. Зв’язківець це взагалі універсальний солдат, який є геть усюди: в піхоті, на флоті, в повітрі. Зв’язківці також дуже популярні у війську люди, бо біля зв’язківця завжди є електрика.

Наскільки зв’язківець важливий для військ? Розкажіть на свій погляд, з середини.
– Не дуже хороша людина сто років тому сказала все ж правильну річ, «зв’язок це нерв армії», і на мій погляд, так воно і є. Звичайно, що танки, артилерія, ДШВ, піхота та інші — це героїчні роди військ, але варто зазначити, що в кожному їх підрозділі є зв’язківець. Наприклад на батальйон є аж цілий взвод зв’язку, на кожну бригаду є ціла рота зв’язку. Зв’язок це зброя командира будь-якої ланки. Починаючи вже з командира, певно, взводу біля нього завжди є зв’язківець і з допомогою цією людини командир керує своїми підлеглими, отримує накази від старших начальників, тож командир без зв’язківця як без рук. Усюди де є командир біля нього десь недалеко є людина з мотком ізострічки, радіостанцією і ще чимось, бо завжди є декілька засобів різного зв’язку.
Чи багато змінилось в українській армії з кінця дев’яностих, якщо говорити про зв’язок?
– Порівнювати дев’яності та сьогодення не дуже коректно, бо у дев’яності я служив у військах ППО, радіотехнічні війська це такі стаціонарні малорухливі війська, що сидять у підземних командних пунктах, але дещо все ж порівняти можна. Коли я знову потрапив в армію у 2015-му році, в піхоту, яка постійно в русі, тобто, або рухається, або закопується, я побачив, що змінилося немало, змінилося озброєння зв’язку. Змінилося в якісно кращий бік. З’явилися американські засоби зв’язку, Motorola і Harris, різні моделі з різним призначенням, але головне те, що вони вже були. Радянські засоби зв’язку використовувати в АТО вже було заборонено, бо це морально і технічно застаріла техніка, що не відповідає ніяким сучасним вимогам і вимогам шифрування також.

Напередодні свята, хочу побажати побратимам з військ зв’язку традиційно здоров’я. Бо зв’язківець це бойова одиниця, яка тягне на собі окрім автомата ще трошки засобів зв’язку, інструменти, ізострічку, котушку з кабелем, і так далі. Тому здоров’я зв’язківцю дуже потрібне, він мало спить, нерегулярно їсть і багато п’є кави, коротше, нервова робота. Ще хочу побажати розвитку цьому роду військ, бо насамперед зв’язківець це технічний спеціаліст. І на останок всім —73, так кажуть в кінці зв’язку, це добра традиція зв’язківців, тому хто в темі — зрозуміє.

Роман Балабойко

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут