29 років тому синьо-жовтий український прапор вперше з’явився у сесійній залі Верховної Ради. А наступного дня, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі.
Завтра Україна відзначає головне державне свято країни — День незалежності.
29 років — це багато чи мало для людини? Вирішувати, мабуть, кожному для себе. А для держави? У сучасному вигляді держава Україна склалася 29 років тому, після розпаду СРСР, а з огляду на це, чи варто забувати про Українську державу, що утворилася після розпаду іншого монстра — Російської імперії, на початку 20-го сторіччя. Адже такі держави пострадянського простору як Литва, Естонія чи Грузія ведуть відлік своєї новітньої незалежності саме з початку 20-го сторіччя. Наприклад, литовці свій День незалежності святкують 16 лютого на честь підписання Акту незалежності Литви 16 лютого 1918 року, естонці 24 лютого на честь проголошення в Таллінні у 1918 році «Маніфесту до всіх народів Естонії», а грузини День державної незалежності Грузії відмічають 26 травня, пам’ятаючи про оголошення Незалежності першої Республіки Грузії 26 травня 1918 року. Тож чи варто Україні забувати про славетні корені своєї державності вже у новітні часи, коли 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради була проголошена незалежність УНР. «Народе України. Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Народна Республіка» – так розпочинався текст IV Універсалу. А 22 січня вже 1919 року на Софійському майдані в Києві відбулося проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину незалежну державу.
Погодьтеся, 102 роки для державності звучить солідніше ніж 29. Ба більше, є на що спиратися, є історичні факти та наративи. Тож, може 22 січня слід відзначати як День незалежності та День соборності України, а 24 серпня як день відновлення незалежності України? Але для таких, змін потрібні не тільки історичні передумови, а й політична воля державних діячів. Разом із тим у 2019 році на сайті Верховної Ради було оприлюднено проєкт постанови №2205 «Про День Незалежності України», який пропонує перенести День Незалежності на 22 січня, а 24 серпня відзначати День відновлення Незалежності. Згідно з пояснювальною запискою проєктом пропонується відраховувати період незалежності Української держави з 22 січня 1918 року, з дня проголошення IV Універсалу Центральної Ради Української Народної Республіки, яким було відновлено національну державність Української нації. Пропонується визнати дату 22 січня Днем Незалежності України й щорічно відзначати його як державне свято. 24 серпня 1991 року проєкт постанови пропонує вважати Днем відновлення Незалежності України й щорічно відзначати його як державне свято.
Історія показує, що незалежність не дається просто так, її треба виборювати, здобувати в запеклій боротьбі. Нині Україна виборює своє право бути незалежною, правовою державою, виборює ціною життів своїх синів та доньок, ціною великих суспільних потрясінь. День незалежності це привід згадати тих, чиє життя було покладено на вівтар свободи українського народу, згадати, що корені української незалежності сягають сивої глибини віків, а формалізація України як незалежної держави відбулась ще задовго до подій 1991 року.