Щороку 3 грудня у світі відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю, який проголошено Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році.
Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами. У світі налічується понад мільярд людей з інвалідністю, що становить близько 15% населення усього світу.
Відзначення цієї дати – це привід задуматись усім нам над проблемами, з якими щоденно стикаються інваліди, посилити увагу до захисту їх гідності, прав і благополуччя. Міжнародний день осіб з інвалідністю акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі цих людей у політичному, соціальному, економічному і культурному житті.
Поряд з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Вони погано чують або глухі, мають порушення мовлення або німі, погано бачать або сліпі. Люди з обмеженими можливостями – це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Вони пристосовуються до життя як можуть, зі всіх своїх сил. Велика кількість людей з інвалідністю щодня стикається з проблемами, які перешкоджають їхній участі в суспільному житті. Крім того, вони часто зазнають дискримінації, не маючи можливості користуватися такими основними правами людини, як права на харчування, освіту, зайнятість, медичну допомогу. На їхньому місці могла би опинитися будь-яка інша людина. Люди з обмеженими можливостями, як і всі ми, хочуть мати можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві.
Головною причиною інвалідності у дорослих є хвороби системи кровообігу (35%), на другому місті – новоутворення, в тому числі злоякісні (23%), травми (8%), хвороби кістково-м’язової, ендокринної, нервової системи, психічні розлади та ін. Саме це обумовлює головну спрямованість роботи фахівців профілактичної медицини – подолання шкідливих звичок та нездорової поведінки українців, як факторів ризику головних причин інвалідності. Серед причин дитячої інвалідності на першому місці – вроджені порушення, далі — хвороби центральної нервової системи та розлади психіки і поведінки, великою мірою залежить від стилю життя батьків.
Від того, як суспільство ставиться до людей, кому з тих чи інших причин важко або неможливо самостійно подбати про себе, залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Інвалідність – не вирок. Особи з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними людьми, які надихають багатьох, у тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства. Увага держави, толерантність, милосердя, людяність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями.