Російська пропаганда – примітивно, але настирливо

0
114

Днями інформаційний ресурс окупантів «РИА Новости» повідомив про лист депутата Госдуми РФ та експрокурора Криму Наталії Поклонської на ім’я Верховного комісара ООН з прав людини Мішель Бачелет, де вона закликає до відновлення Україною подачі дніпровської води в анексований Крим.

«Пані Верховний комісар, у XXI столітті в Європі відбувається кричуще і масове порушення фундаментальних прав мешканців Криму. Держава – член ООН – Україна позбавила мільйони людей базисного і невід’ємного права на питну воду, створюючи реальну загрозу для життя і здоров’я людини, а також екології цієї унікальної частини Південно-Східної Європи», – йдеться у листі.

Також експрокурор Криму не забула нагадати вже завчену тезу московської пропаганди про стоки річки Дніпро, що мають міжнародний характер, а початок беруть з території РФ, де формується основний обсяг води Дніпровського басейну, звісно «забувши», що Північно-Кримський канал є штучною спорудою і до річища Дніпра відношення має дуже опосередковане. Також Поклонська заявила, нібито канал, який є основним джерелом питної води для населення Криму будувався коштом та зусиллями не України, а всього Радянського Союзу в 50-і роки минулого століття, коли півострів входив до складу РФ.

І тут депутат російської Госдуми маніпулює, чи, скоріш, відверто бреше. Будівництво Північно-Кримського каналу, як частини зрошувальної системи степового Криму, було розпочато в 1957, тобто через три роки після передачі Криму до складу України. Бюджетна система Радянського Союзу складалася із союзного бюджету і державних бюджетів союзних республік, а це означає, що канал здебільшого будувався руками та коштом саме Української РСР. Та найголовніше інше, анексувавши АР Крим у 2014 році РФ порушила 407 двосторонніх і 80 міжнародних договорів з Україною.
Один з них Будапештський меморандум, за яким Росія зобов’язалася зокрема поважати незалежність, суверенітет та недоторканість кордонів України, не погрожувати силою та не застосовувати силу проти України.
Отже, згідно з нормами міжнародного права Росія є державою-окупантом, адже частина території України опинилася під її повним керуванням і недоступною для української влади. І якщо вже офіційна особа, депутат Госдуми РФ, звертається до міжнародної організації з проханням захистити права жителів півострова, апелюючи до міжнародного права, тоді влада РФ має визнавати всі міжнародні правові акти. Наприклад, ті, де визначено, що держава-окупант на окупованій території зобов’язана забезпечити громадський порядок і життя населення. Більш того, державі-окупанту забороняється скасовувати на зайнятій території закони, що діяли до окупації. Як ми знаємо, репресії проти жителів Криму російська окупаційна влада здійснює всупереч законодавству України.

У цьому контексті також не зайве буде згадати слова постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим, юриста міжнародного права, Антона Кориневича: «За всіма підрахунками, прісної води в Криму для потреб населення вистачає. В цілому саме держава-окупант має відповідати за забезпечення окупованої території всіма необхідними ресурсами».
І справді, навіть з урахуванням, що до 85% потреб Криму в прісній воді забезпечувалося через Північно-Кримський канал, води для потреб цивільного населення Криму достатньо.
За словами кримських вчених, щоб напоїти людей, домашніх тварин і забезпечити технічні потреби населених пунктів води достатньо.
Не вистачає дніпровської води в Криму військовим базам та промисловим підприємствам, які також є захопленими Російською Федерацією. Так, згідно з відкритими джерелами, починаючи з 2014 року, РФ передислокувала до Криму 40-50 тисяч солдат та офіцерів. Розквартировано усю ту людську масу в близько 100 військових частинах.
Підбиваючи висновки, цитуємо Голову Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова: «Умовою відновлення постачання води, електроенергії та поновлення транспортного сполучення між окупованим Кримом та материковою частиною України є деокупація півострова».

Як бачимо, російській пропаганді притаманна маніпулятивність та однобокість з розрахунком на те, що невелика кількість людей перевірятиме факти. Абсолютна більшість московських пропагандистських наративів розбиваються вщент об історичні довідки та факти, але «руський мир» у процесі свого існування постійно переписує історію, не дозволяючи власним адептам зачепитися хоч за якийсь реальний фрагмент історіографії.
Як на мене в цьому є велика схожість Криму та Донбасу, «руський мир» пустив тут своє коріння глибоко й давно, затуманивши людям голови настільки, що особи, типу Наталії Поклонської дозволяють собі використовувати настільки примітивну пропаганду, не боячись зустріти народний осуд. Та й це не найстрашніше, найстрашніше те, що багато людей в Криму словам Поклонської досі вірять, як і тут, на Донеччині, немала кількість людей досі вірить у «исконно русские земли» на Сході України.

Роман БАЛАБОЙКО

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут