В Андріївській громаді започаткували равликову ферму

0
265

Щойно карантин закінчиться, можна планувати поїздки. І перед тим, як дременути за кордон, радимо вивчити Україну. Зокрема, простори Донеччини. А тут є на що подивитися. Зокрема, в регіоні розвивається гастротуризм. Це коли ви можете насолоджуватися краєвидами та куштувати різноманітні страви. Сьогодні розповідь про потенційну туристичну принаду – равликову ферму, яку започаткували в Андріївській громаді.

Капелан Василь Іванюк розповідає про своїх равликів. Молюсків розводить на фермі в Андріївській територіальній громаді. Вони зберігаються  у спеціальних приміщеннях при температурі 5 градусів тепла.

Зайнятись равликовою фермою отцю Василю допомогли його земляки – Ірина та Іван Юськевичі. Родина має  свій бізнес на  Львівщині. Вони порадили капелану розвивати ще й агротуризм. Цією ідеєю Василь Іванюк захопився сам і переконував інших.

«З’їхалися досить поважні люди, з поважних організацій, – розповідає він. – І коли я виступав перед ними і казав, завертайте нам внутрішнього туриста на Донеччину, вони мені перерахували отак на пальцях однієї руки, що вони знають про Донеччину».

Василь Іванюк народився на Львівщині. Задовго до російсько-української війни священик  переїхав жити з родиною на схід. Вже на початку окупації Донеччини та активних бойових дій допомагав українським захисникам. На фронті лікував бійців  не лише духовним словом, а й привозив харчі  армійцям. Згодом, у 2015-му,  очолив осередок благодійного фонду “Карітас” у Краматорську. Тоді став допомагати людям, які живуть неподалік зони бойових дій. Привозив спочатку провізію та необхідні речі. Коли лінія фронту посунулась далі й люди почали повертатись до своїх домівок, доправляв сільгоспінвентар, розсаду та картоплю для майбутнього врожаю. Василь Іванюк проповідував біблійний  принцип – дати нужденному в руку вудку, а не рибу.

«Постало питання щодо працевлаштування людей, – розповідає Василь Іванюк. – Зрозуміло, що з роботою і до війни в нас було нелегко, тому ми розпочали таку практику – створення малого і середнього приватного бізнесу. Ми пропонували людям розпочинати свої справи. Зрозуміло, що на це коштів особисто ми не мали. Але ми спробували зробити так, щоби виділити кошти на перенавчання людей, які хотіли перенавчатися».

Агротуризм – це не лише фотозона та теплиці з равликами, переконує фермер у сутані. Це також  куштування  страв із равликами, які за смаком, каже фермер, є пісними. Наїдкам з них бракує особливого інгредієнту – соусу.

«Равлика, якого ми вирощуємо на фермі, треба закривати соусами, саме з кисломолочних продуктів, тобто, на основі сирів, сироватки тощо, – говорить Василь Іванюк. – І мені здається, що саме це зможе зробити якийсь прорив у тому смаковому полі України. Тобто це буде… чому би не замахнутися на щось таке, що буде притаманне саме Україні».

Сировар Сергій Долгопольський розповів нам, як варять сир

Соус до равликових страв Василь Іванюк попросив виготовити сироварів Юркових з Малотаранівки. Володимир та  його дружина Людмила, які мешкають  неподалік Краматорська, займались до окупації Донецька ландшафтним дизайном.  У селищі розпочали життя з нуля,  взялися за нову справу. До процесу залучили і брата жінки Сергія Долгопольського, який працював у металургійній сфері – утрьох заснували фірму “Скажи “cheese”.

Василь Іванюк каже, що равлики – це не лише делікатес, а й продукт широкого застосування.  Молюсків використовують у медичних та косметичних процедурах. Також з панцира  виготовляють декоративний матеріал.

Дивіться у сюжеті Донеччина TV

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут